розвержений
РОЗВЕРЖЕНИЙ, а, е, ритор. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розверзнути і розверзти. * Образно. Коли в її пам'яті мимохіть ворухнулося слово «блискавиця», вона справді побачила горобину ніч, розвержену синювато-білим сяйвом (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 884).
2. у знач. прикм. Який розверзся. Несеться небо, сніг летить, спадають стрімголов в розвержену водяну безодню щогли з вітрилами (Довж., Зач. Десна, 1957, 402).
3. у знач. прикм. Розкиданий або зруйнований. Тяжко загуділа, здригнулася земля і підкинула вгору сіру завісу розвержених будинків (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 557).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розвержений | розвержена | розвержене | розвержені |
Родовий | розверженого | розверженої | розверженого | розвержених |
Давальний | розверженому | розверженій | розверженому | розверженим |
Знахідний | розвержений, розверженого | розвержену | розвержене | розвержені, розвержених |
Орудний | розверженим | розверженою | розверженим | розверженими |
Місцевий | на/у розверженому, розверженім | на/у розверженій | на/у розверженому, розверженім | на/у розвержених |