розворушений
РОЗВОРУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розворушити. Коні самі стали, підбігши до великої купи розворушеного під снігом перегною (Ряб., Золототисячник, 1948, 65); Щоб менше штовхали розворушені чеканням глядачі, пан Купа виліз коло самого помосту на березовий пеньок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 202); // у знач. прикм. Розворушена грязюка пахтить так, що навіть воли пирскають, а дівчата, що стоять поміж людьми, затулюють носи кінчиками хусток (Вас., І, 1959, 377); Аж лігши на стіл, придавивши своїм огряднуватим тілом розворушені папери й старі синьки, він похапцем щось підраховував (Шовк., Інженери, 1956, 171); Він водив очима по кімнаті, і густі,.. крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Досв., Вибр., 1959, 251).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розворушений | розворушена | розворушене | розворушені |
Родовий | розворушеного | розворушеної | розворушеного | розворушених |
Давальний | розворушеному | розворушеній | розворушеному | розворушеним |
Знахідний | розворушений, розворушеного | розворушену | розворушене | розворушені, розворушених |
Орудний | розворушеним | розворушеною | розворушеним | розворушеними |
Місцевий | на/у розворушеному, розворушенім | на/у розворушеній | на/у розворушеному, розворушенім | на/у розворушених |