розглядини
РОЗГЛЯДИНИ, дин, мн. 1. Дія за знач. розглядати 1. Така висока честь дуже не сподобалась Радюкові. Він бачив, що його вивели на розглядини перед якимись маркізами (Н.-Лев., І, 1956, 559); Ні! Він піде в світ на розглядини, він власними очима подивиться - що там робиться? (Кол., Терен.., 1959, 147); Чайка не мав часу на розглядини, штовхнув надвірні двері, вилетів з них (Загреб., Шепіт, 1966, 398).
2. етн. Старовинний український обряд знайомства молодого і його рідні з молодою. - Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини (Тют., Вир, 1964, 125).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розглядини | |
Родовий | розглядинин | |
Давальний | розглядинам | |
Знахідний | розглядини | |
Орудний | розглядинами | |
Місцевий | на/у розглядинах | |
Кличний | розглядини |