роздвоєний
РОЗДВОЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздвоїти. Біла косинка прикривала пишну зачіску, роздвоєну тонким пробором (Десняк, II, 1955, 346).
2. у знач. прикм., перен. Який роздвоївся (у 2 знач.). Страх і збентеження струснули всю його роздвоєну зав'ялу вдачу (Довж., І, 1968, 439); Анатоль знову на самоті, роздвоєний (Кач., II, 1958, 362).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздвоєний | роздвоєна | роздвоєне | роздвоєні |
Родовий | роздвоєного | роздвоєної | роздвоєного | роздвоєних |
Давальний | роздвоєному | роздвоєній | роздвоєному | роздвоєним |
Знахідний | роздвоєний, роздвоєного | роздвоєну | роздвоєне | роздвоєні, роздвоєних |
Орудний | роздвоєним | роздвоєною | роздвоєним | роздвоєними |
Місцевий | на/у роздвоєному, роздвоєнім | на/у роздвоєній | на/у роздвоєному, роздвоєнім | на/у роздвоєних |