роздрочений
РОЗДРОЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздрочити.
2. у знач. прикм. Який розсердився, розлютувався. Зелені сади кучеряві збігали з червоної кручі над річку, що в диких крутих берегах вилася і билась, неначе роздрочений змій (Дн. Чайка, Тв., 1960, 136); Червоний капітан і Гончарук тупцялися, як роздрочені півні, намагаючись переконати один одного (Добр., Ол. солдатики, 1961, 118).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздрочений | роздрочена | роздрочене | роздрочені |
Родовий | роздроченого | роздроченої | роздроченого | роздрочених |
Давальний | роздроченому | роздроченій | роздроченому | роздроченим |
Знахідний | роздрочений, роздроченого | роздрочену | роздрочене | роздрочені, роздрочених |
Орудний | роздроченим | роздроченою | роздроченим | роздроченими |
Місцевий | на/у роздроченому, роздроченім | на/у роздроченій | на/у роздроченому, роздроченім | на/у роздрочених |