роздушений
РОЗДУШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздушити.
2. у знач. прикм. Розплющений, зім'ятий під тиском чого-небудь. Босі ноги Марії.., вимазані соком роздушених ягід, здавались пораненими й скривавленими... (Ільч., Вибр., 1948, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздушений | роздушена | роздушене | роздушені |
Родовий | роздушеного | роздушеної | роздушеного | роздушених |
Давальний | роздушеному | роздушеній | роздушеному | роздушеним |
Знахідний | роздушений, роздушеного | роздушену | роздушене | роздушені, роздушених |
Орудний | роздушеним | роздушеною | роздушеним | роздушеними |
Місцевий | на/у роздушеному, роздушенім | на/у роздушеній | на/у роздушеному, роздушенім | на/у роздушених |