розділений
РОЗДІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розділити. Волосся [у Марії] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділем (Л. Укр., III, 1952, 176); Тоня.. зорила крізь кущ на Віталія так, ніби шкодувала, що вони розділені кущем (Гончар, Тронка, 1963, 51); А ти - люби! Та так, щоб бурі крила Любов дала на трудному путі. І не розділена - вливала в серце сили, Ніким не прийнята - підносила в житті! (Забашта, Квіт.., 1960, 89); // розділено, безос. присудк. сл. В останню мить їхню колону теж розділено, відокремлено тільки передніх (Загреб., Диво, 1968, 324).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розділений | розділена | розділене | розділені |
Родовий | розділеного | розділеної | розділеного | розділених |
Давальний | розділеному | розділеній | розділеному | розділеним |
Знахідний | розділений, розділеного | розділену | розділене | розділені, розділених |
Орудний | розділеним | розділеною | розділеним | розділеними |
Місцевий | на/у розділеному, розділенім | на/у розділеній | на/у розділеному, розділенім | на/у розділених |