роздільник
РОЗДІЛЬНИК, а, ч. Прилад, устаткування для розділення чого-небудь. Наконечники для розпилювання мають переставні роздільники, які встановлюються залежно від висоти обпилюваних рослин (Механ. і електриф.., 1953, 124); На Долинському нафтовому промислі було освоєно метод спільно-роздільної експлуатації двох пластів однією свердловиною. Для цього застосували спеціальне устаткування - роздільник пластів (Роб. газ., 27.XII 1962, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | роздільник | роздільники |
Родовий | роздільника | роздільників |
Давальний | роздільникові, роздільнику | роздільникам |
Знахідний | роздільник | роздільники |
Орудний | роздільником | роздільниками |
Місцевий | на/у роздільнику | на/у роздільниках |
Кличний | роздільнику | роздільники |