розенкрейцери
РОЗЕНКРЕЙЦЕРИ, -ів, мн. Члени таємних (переважно релігійно-містичних) товариств у 17 – 18-му ст. в Німеччині, Росії, Нідерландах та деяких інших країнах; велике місце у вченні та діяльності розенкрейцерів займали ідеї етичного самовдосконалення, окультні науки – чорна магія, кабалістика, алхімія, пошуки “філософського каменя”, “еліксиру життя” тощо; ця течія була переважно ворожа до ідей Просвітництва.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розенкрейцери | |
Родовий | розенкрейцерів | |
Давальний | розенкрейцерам | |
Знахідний | розенкрейцерів | |
Орудний | розенкрейцерами | |
Місцевий | на/у розенкрейцерах | |
Кличний | розенкрейцери |
розенкрейцер
РОЗЕНКРЕЙЦЕР, -а, ч. Див. розенкрейцери.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розенкрейцер | розенкрейцери |
Родовий | розенкрейцера | розенкрейцерів |
Давальний | розенкрейцерові, розенкрейцеру | розенкрейцерам |
Знахідний | розенкрейцера | розенкрейцерів |
Орудний | розенкрейцером | розенкрейцерами |
Місцевий | на/у розенкрейцері, розенкрейцерові | на/у розенкрейцерах |
Кличний | розенкрейцере | розенкрейцери |