розжалобитися
РОЗЖАЛОБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. розжалобляться; док., розм. Перейнятися жалощами; розчулитися. Був [Івоніка] сильно зворушений. Докія, побачивши се, сама розжалобилася (Коб., II, 1956, 21); Коли вони, мов ярмаркові лірники, заведуть бувало на дозвіллі з братом Денисом тільки їм самим відому пісню про «пісочок, що загортає милого слідочок», то Блаженко-старший одразу розжалобиться до сліз (Гончар, I, 1954, 48); // над ким, рідко. Почати жаліти кого-небудь. Дід так розжалобився над собою й над Захарком, що трохи не заплакав (Григ., Вибр., 1959, 54).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжалоблюся | розжалобимося |
2 особа | розжалобишся | розжалобитеся |
3 особа | розжалобиться | розжалобляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розжалобився | розжалобилися |
Жіночий рід | розжалобилася | |
Середній рід | розжалобилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжалобмося | |
2 особа | розжалобся | розжалобтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розжалобившись |