розжирілий
РОЗЖИРІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розжиріти.
2. у знач. прикм. Який став надто жирним, повним, огрядним. Проїхав саньми розжирілий Степан Барський (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 153); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Галан, Гори.., 1956, 24); // перен., фам. Який розбагатів, став заможним за чужий рахунок. Художня література повинна повернутися обличчям до життя і зробити своїм героєм, замість сентиментального розжирілого буржуа чи попа, робочу людину (Кол., Терен.., 1959, 239).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розжирілий | розжиріла | розжиріле | розжирілі |
Родовий | розжирілого | розжирілої | розжирілого | розжирілих |
Давальний | розжирілому | розжирілій | розжирілому | розжирілим |
Знахідний | розжирілий, розжирілого | розжирілу | розжиріле | розжирілі, розжирілих |
Орудний | розжирілим | розжирілою | розжирілим | розжирілими |
Місцевий | на/у розжирілому, розжирілім | на/у розжирілій | на/у розжирілому, розжирілім | на/у розжирілих |