роззявкуватий
РОЗЗЯВКУВАТИЙ, а, е., розм. Позбавлений спритності, незграбний, неуважний. Розрізала [Ганна] собі пальця. Марта Гаврилівна за те виспівала їй кілька докірливих слів, мовляв, «ой же ж і виросла ти, дівко, отака роззявкувата!» (Коз., Сальвія, 1959, 136).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роззявкуватий | роззявкувата | роззявкувате | роззявкуваті |
Родовий | роззявкуватого | роззявкуватої | роззявкуватого | роззявкуватих |
Давальний | роззявкуватому | роззявкуватій | роззявкуватому | роззявкуватим |
Знахідний | роззявкуватий, роззявкуватого | роззявкувату | роззявкувате | роззявкуваті, роззявкуватих |
Орудний | роззявкуватим | роззявкуватою | роззявкуватим | роззявкуватими |
Місцевий | на/у роззявкуватому, роззявкуватім | на/у роззявкуватій | на/у роззявкуватому, роззявкуватім | на/у роззявкуватих |