розкорчований
РОЗКОРЧОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкорчувати. Вся площа розсадника розкорчована; // у знач. прикм. Гуркоче трактор на розкорчованій цілині (Кучер, Зол. руки, 1948, 116); // розкорчовано, безос. присудк. сл. Викопано канави, розкорчовано кущі, зрізано купини, площу зорано і засіяно вівсяницею, тимофіївкою та іншими травами (Хлібороб Укр., 2, 1966, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкорчований | розкорчована | розкорчоване | розкорчовані |
Родовий | розкорчованого | розкорчованої | розкорчованого | розкорчованих |
Давальний | розкорчованому | розкорчованій | розкорчованому | розкорчованим |
Знахідний | розкорчований, розкорчованого | розкорчовану | розкорчоване | розкорчовані, розкорчованих |
Орудний | розкорчованим | розкорчованою | розкорчованим | розкорчованими |
Місцевий | на/у розкорчованому, розкорчованім | на/у розкорчованій | на/у розкорчованому, розкорчованім | на/у розкорчованих |