розкорінюватися
РОЗКОРІНЮВАТИСЯ, юється і РОЗКОРЕНЯТИСЯ, РОЗКОРІНЯТИСЯ, яється, недок., РОЗКОРЕНИТИСЯ і РОЗКОРІНИТИСЯ, иться, док. 1. Пускати коріння в різні боки. Розкорінюється дуб та на всі боки (Тич., І, 1957, 214); Вонюча бузина розкорінялася-розплоджувалася на волі (Мирний, IV, 1955, 205); - Де вже розкорениться [хрін], то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Вовчок, І, 1955, 184); *Образно. Лице її спалахнуло - мигнула блискавка, що розкоренилась над полями (Гуц., Скупана.., 1965, 21); // перен. Кількісно розростатися (звичайно про рід). А рід же то [Польських] розкоренився - великий та дужий! (Мирний, І, 1949, 205).
2. перен. Поширюватися, закріплятися в чому-небудь. Лірика такого медитативно-розповідного роду, часом з густою домішкою живописного «жанру», проходить через.. поезію [М. Рильського], починаючи від.. вірша «Перед весною» і особливо буйно розкорінюючись о 40 - 50 - 60-ті роки (Не ілюстрація.., 1967, 115); // Зміцнювати своє становище. Архієреїв розіслали по селах, бо штунда почала всюди розповсюджуватись і розкоренятись (Н.-Лев., IV, 1956, 72).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкорінююся | розкорінюємося |
2 особа | розкорінюєшся | розкорінюєтеся |
3 особа | розкорінюється | розкорінюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкорінюватимуся | розкорінюватимемося |
2 особа | розкорінюватимешся | розкорінюватиметеся |
3 особа | розкорінюватиметься | розкорінюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розкорінювався | розкорінювалися |
Жіночий рід | розкорінювалася | |
Середній рід | розкорінювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкорінюймося | |
2 особа | розкорінюйся | розкорінюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розкорінюючись | |
Минулий час | розкорінювавшись |