розкошолюбство
РОЗКОШОЛЮБСТВО, а, с ., заст. Пристрасть, любов до розкоші, розкішного життя; // Те саме, що розкошество. - То я тобі пораю: збери геть-чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв'яжи їх ремінчиком, заміни панські шовкові сорочки на полотняні, попрощайся з розкошолюбством і йди з мого достатку, з моєї кам'яниці в народ (Стельмах, І, 1962, 108).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкошолюбство | розкошолюбства |
Родовий | розкошолюбства | розкошолюбств |
Давальний | розкошолюбству | розкошолюбствам |
Знахідний | розкошолюбство | розкошолюбства |
Орудний | розкошолюбством | розкошолюбствами |
Місцевий | на/у розкошолюбстві | на/у розкошолюбствах |
Кличний | розкошолюбство | розкошолюбства |