розкуражувати
РОЗКУРАЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУРАЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Викликати збудження, занепокоєння, тривогу і т. ін. у кого-небудь. - Я пропоную переселяти по частинах,- обізвався Дорош. - Переселити кілька сімей, збудувати їм житло, потім - слідуючу групу. А то як усіх розкуражимо - промах може вийти (Тют., Вир, 1964, 172).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкуражую | розкуражуємо |
2 особа | розкуражуєш | розкуражуєте |
3 особа | розкуражує | розкуражують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкуражуватиму | розкуражуватимемо |
2 особа | розкуражуватимеш | розкуражуватимете |
3 особа | розкуражуватиме | розкуражуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розкуражував | розкуражували |
Жіночий рід | розкуражувала | |
Середній рід | розкуражувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкуражуймо | |
2 особа | розкуражуй | розкуражуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розкуражуючи | |
Минулий час | розкуражувавши |