розкуркулювання
РОЗКУРКУЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розкуркулювати. Литка, почувши про розкуркулювання, поспішав спродатися (Епік, Тв., 1958, 61); Бідняки й середняки складали й обговорювали на загальних зборах списки господарств, що підлягали розкуркулюванню (Іст. УРСР, II, 1957, 358).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкуркулювання | розкуркулювання |
Родовий | розкуркулювання | розкуркулювань |
Давальний | розкуркулюванню | розкуркулюванням |
Знахідний | розкуркулювання | розкуркулювання |
Орудний | розкуркулюванням | розкуркулюваннями |
Місцевий | на/у розкуркулюванні | на/у розкуркулюваннях |
Кличний | розкуркулювання | розкуркулювання |