розкущений
РОЗКУЩЕНИЙ, а, е. Який розрісся кущем (кущами), розкущився (перев. про посіви зернових культур). Посіви пшениці увійшли в зиму добре розкущені (Хлібороб Укр., 3, 1970, 11); Практика підтверджує, що добре розкущені й укорінені рослини менше терплять від несприятливих умов зимою (Колг. Укр., 6, 1957, 24); *Образно. На небі ріденькі, ще не розкущені сходи зірок, на вулиці незрозуміла метушня, лайка, голосіння (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 603).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкущений | розкущена | розкущене | розкущені |
Родовий | розкущеного | розкущеної | розкущеного | розкущених |
Давальний | розкущеному | розкущеній | розкущеному | розкущеним |
Знахідний | розкущений, розкущеного | розкущену | розкущене | розкущені, розкущених |
Орудний | розкущеним | розкущеною | розкущеним | розкущеними |
Місцевий | на/у розкущеному, розкущенім | на/у розкущеній | на/у розкущеному, розкущенім | на/у розкущених |