розлитий
РОЗЛИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлити 1 - 4,6. Він ще постояв трохи, задумавшись та поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (Н.-Лев., VI, 1966, 307); Дніпро внизу розлитий Сяє, грає, котить води... (Рильський, Орл. сім'я, 1955, 39); Скрізь якась покора в тишині розлита, і берізка гола мерзне за вікном (Сос., II, 1958, 67); Але відчувалось, що в ньому [світанку] вже звуки розлиті, Лиш з'явиться сонце - вони задзвенять у блакиті (Перв., II, 1958, 53); Нараз підхоплював Марусю якийсь вир радості й гострого відчування розлитої доокола гірської краси (Хотк., II, 1966, 44); // розлито, безос. присудк. сл. Верба наказував, щоб вона [радистка] виходила з своєї схованки тільки через отой телефонний люк, де розлито смердючий соляр і смолу (Кучер, Голод, 1961, 423); Скільки там пісень розлито - У степу, де стежка в жито (Нех., Ми живемо.., 1960, 115).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розлитий | розлита | розлите | розлиті |
Родовий | розлитого | розлитої | розлитого | розлитих |
Давальний | розлитому | розлитій | розлитому | розлитим |
Знахідний | розлитий, розлитого | розлиту | розлите | розлиті, розлитих |
Орудний | розлитим | розлитою | розлитим | розлитими |
Місцевий | на/у розлитому, розлитім | на/у розлитій | на/у розлитому, розлитім | на/у розлитих |