розложити
РОЗЛОЖИТИ, ложу, ложиш, док., перех., розм., рідко. 1. Те саме, що розкласти 1-4, 6. Понесла [Маруся] до церкви.. паску, ..ковбасу, крашанок з десяток, сало і грудку солі і, розіславши на цвинтарі у ряду з другими хустку, розложила усе гарненько (Кв.-Осн., II, 1956, 66); - Дурний! А ти вчись у мене. Розложив роботу - а сам і пішов (Мирний, IV, 1955, 128); Шатри в коло розложили [половці], Щоб не мокнуть під дощем (Фр., XIII, 1954, 368); [Паріс:] А йдіть, та принесіте дров сюди, та розложіть вогонь (Л. Укр., II, 1951, 314); Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив (Сам., І, 1958, 171).
2. Те саме, що розправити1 1. Як прийшла на нього черга голосувати, то Коваленко вийняв картку, розложив її та і тицьнув самому старості під самий ніс (Март., Тв., 1954, 179).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розложу | розложимо |
2 особа | розложиш | розложите |
3 особа | розложить | розложать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розложив | розложили |
Жіночий рід | розложила | |
Середній рід | розложило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розложімо | |
2 особа | розложи | розложіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розложивши |