розмачулений
РОЗМАЧУЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмачулити.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмачулений | розмачулена | розмачулене | розмачулені |
Родовий | розмачуленого | розмачуленої | розмачуленого | розмачулених |
Давальний | розмачуленому | розмачуленій | розмачуленому | розмачуленим |
Знахідний | розмачулений, розмачуленого | розмачулену | розмачулене | розмачулені, розмачулених |
Орудний | розмачуленим | розмачуленою | розмачуленим | розмачуленими |
Місцевий | на/у розмачуленому, розмачуленім | на/у розмачуленій | на/у розмачуленому, розмачуленім | на/у розмачулених |