розмовний
РОЗМОВНИЙ, а, е. 1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення. Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (Рильський, III, 1956, 79); Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися (Хижняк, Тамара, 1959, 82).
2. Який має вигляд розмови, діалога; викладений у формі розмови, діалога. Вірш [М. Бажана] «27-ме січня» написано .. розмовним, тонічним, різноскладовим віршем (Рад. літ-во, 5, 1964, 53).
3. діал. Говіркий, балакучий. У товаристві був [Андрій] розмовний, веселий а навіть жартівливий (Фр., V, 1951, 16); Зоня весела і розмовна дівчина (Л. Укр., III, 1952, 646).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмовний | розмовна | розмовне | розмовні |
Родовий | розмовного | розмовної | розмовного | розмовних |
Давальний | розмовному | розмовній | розмовному | розмовним |
Знахідний | розмовний, розмовного | розмовну | розмовне | розмовні, розмовних |
Орудний | розмовним | розмовною | розмовним | розмовними |
Місцевий | на/у розмовному, розмовнім | на/у розмовній | на/у розмовному, розмовнім | на/у розмовних |