розмін
РОЗМІН, у, ч. Дія за знач. розміняти, розмінювати і розмінятися, розмінюватися. І «гостює» по неволі Габріель ді Кастельнеро, жде, як бога, того часу, що підуть на розмін бранці (Л. Укр., I, 1951, 396); Під час Кримської війни був припинений розмін кредитних білетів на дзвінку монету, З цього часу грішми були паперові карбованці (Іст. СРСР, II, 1957, 272).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розмін | розміни |
Родовий | розміну | розмінів |
Давальний | розмінові, розміну | розмінам |
Знахідний | розмін | розміни |
Орудний | розміном | розмінами |
Місцевий | на/у розміні | на/у розмінах |
Кличний | розміне | розміни |