рознервований
РОЗНЕРВОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до рознервувати. [Сімон:] Він розлютився,- дуже був тоді, неборак, рознервований (Фр., IX, 1952, 9); Іван йому нічого не відповів і, рознервований, пішов додому (Збан., Любов, 1957, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рознервований | рознервована | рознервоване | рознервовані |
Родовий | рознервованого | рознервованої | рознервованого | рознервованих |
Давальний | рознервованому | рознервованій | рознервованому | рознервованим |
Знахідний | рознервований, рознервованого | рознервовану | рознервоване | рознервовані, рознервованих |
Орудний | рознервованим | рознервованою | рознервованим | рознервованими |
Місцевий | на/у рознервованому, рознервованім | на/у рознервованій | на/у рознервованому, рознервованім | на/у рознервованих |