розп'ятий
РОЗП'ЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розп'ясти. Ніколи ми не забудемо розп'ятого на хресті німецькими фашистами комсомольця Юрія Смирнова, що до останнього подиху хоронив воєнну таємницю (Панч, В дорозі, 1959, 254); На товстих шнурах та мальованих жердках розп'яте велике.. шатро (Фр., II, 1950, 366); * Образно. Катами мучена, розп'ята, ти [Україна] не скорилась ворогам (Гонч., Вибр., 1959, 194); // у знач. прикм. Свічка блищала на косому столику з куточку й ледве освічувала дерев'яний хрест з розп'ятим Христом (Н.-Лев., III, 1956, 153); Понад очеретом сохнуть розп'яті ятері... (Вишня, Весна.., 1949, 141); *Образно. Дивились на землю розп'яту й шуміли печально ліси... (Сос., Солов. далі, 1957, 92); // у знач. ім. розп'ятий, того, ч.; розп'ята, тої, ж. Людина, яку розіп'яли на хресті. І тяжко, страшно заридала [мати], І помолилась в перший раз За нас розп'ятому (Шевч., II, 1963, 295); // розп'ято, безос. присудк. сл. [Xуса:] А де ж твій тесля? [Йоганна:] Його розп'ято (Л. Укр., III, 1952, 159).
Як (мов, немов і т. ін.) розп'ятий (розп'ята) - з широко розставленими ногами і розведеними в сторони руками.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розп'ятий | розп'ята | розп'яте | розп'яті |
Родовий | розп'ятого | розп'ятої | розп'ятого | розп'ятих |
Давальний | розп'ятому | розп'ятій | розп'ятому | розп'ятим |
Знахідний | розп'ятий, розп'ятого | розп'яту | розп'яте | розп'яті, розп'ятих |
Орудний | розп'ятим | розп'ятою | розп'ятим | розп'ятими |
Місцевий | на/у розп'ятому, розп'ятім | на/у розп'ятій | на/у розп'ятому, розп'ятім | на/у розп'ятих |