розп'яття
РОЗП'ЯТТЯ, я, с. Хрест із зображенням розп'ятого на ньому Ісуса Христа і само зображення розп'ятого. Перед ним [ксьондзом] - налой, на налої - розп'яття (Вас., III, 1960, 223); Між цими сопками для Черниша встановлювався якийсь невидимий таємний зв'язок, як між тими придорожніми білими стовпами з розп'яттями, що він їх бачив у Румунії (Гончар, III, 1959, 124); *Образно. Там плач, і регіт, і пісні, розп'яття шибениць безкраї, і піп хрестом благословляє розстрілів смерчі огняні... (Сос., II, 1958, 413); * У порівн. Худа [жінка], мов розп'яття, що он на хресті (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розп'яття | розп'яття |
Родовий | розп'яття | розп'ять |
Давальний | розп'яттю | розп'яттям |
Знахідний | розп'яття | розп'яття |
Орудний | розп'яттям | розп'яттями |
Місцевий | на/у розп'ятті | на/у розп'яттях |
Кличний | розп'яття | розп'яття |