розповнілий
РОЗПОВНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розповніти. Малахов з'явився у кабінеті свого безпосереднього начальника.. Той сидів біля столу, великий, вже розповнілий, поважний (Собко, Справа.., 1959, 158).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розповнілий | розповніла | розповніле | розповнілі |
Родовий | розповнілого | розповнілої | розповнілого | розповнілих |
Давальний | розповнілому | розповнілій | розповнілому | розповнілим |
Знахідний | розповнілий, розповнілого | розповнілу | розповніле | розповнілі, розповнілих |
Орудний | розповнілим | розповнілою | розповнілим | розповнілими |
Місцевий | на/у розповнілому, розповнілім | на/у розповнілій | на/у розповнілому, розповнілім | на/у розповнілих |