розправлятися
РОЗПРАВЛЯТИСЯ1, яюся, яєшся, недок., РОЗПРАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розправляться; док. 1. Ставати прямим, рівним, розгладженим (про що-небудь скручене або зіжмакане, зім'яте). Метка цеглина одбила і в ції [цієї ящірки] хвоста.. Хвіст, мов невеличка рибка, тріпався, .. то в кільце згортувався [згортався], то як швайка розправлявся (Мирний, І, 1954, 256); // Вирівнюючись, розгладжуючись, зникати (про зморшки, складки і т. ін.). У старого мов і зморшки на лобі почнуть розправляться (Мирний, І, 1954, 225); На обличчі [Мармури] розправились борозни, привітнішим став погляд (Чорн., Визвол. земля, 1959, 159); // Розгортатися, розкриватися (про листя, пелюстки). На стеблині польового маку встигла розправитись лише одна червона, як жарина, пелюстка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63).
2. Випрямлятися, розгинатися, випростовуватися. - Що там таке? - боязко спитала вона, розправляючись і зводячи на діда свої очі (Мирний, І, 1954, 190); Гнат розправився на всі плечі і вже глянув на Марію (Панч, В дорозі, 1959, 49); Аж ось прокинувсь чоловік, розправивсь, позіхнув (Григ., Вибр., 1959, 359).
@ Розправляються (розправляться) крила у кого - хтось проявляє повною мірою себе, свої сили, здібності, свій талант, хист до чого-небудь; Розправляються (розправляться) плечі у кого - хтось відчуває в собі появу нової сили, енергії під впливом чого-небудь. Розправляються плечі, в грудях росте високе почуття гордості (Ткач, Жди.., 1959, 14).
РОЗПРАВЛЯТИСЯ2, яюся, яєшся, недок., РОЗПРАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розправляться; док., з ким- чим. 1. Учиняти розправу над ким-небудь, карати, мститися за щось. Налітаючи на села та повітові містечка, по-звірячому розправлявся [Махно] з радянським активом (Гончар, II, 1959, 233); Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав (Мирний, IV, 1955, 113); З паліями самі, не дожидаючи війська, своєю властю розправились (Головко, II, 1957, 308); // Бажаючи звільнитися від кого-небудь, знищувати його. - А як же думаєш розправитися з паном? (Стельмах, І, 1962, 439); Вони, як ми, розправляться з катами, і вийдуть «на-гора» з задушливої мли (Сос., І, 1957, 479).
2. розм. З'їдати що-небудь повністю, не залишаючи нічого. Сачко тим часом розправлявся з поросям, поливаючи його густим білим соусом (Дмит., Розлука, 1957, 41); Він сів до столу, випив вина й почав розправлятися з гусаком (Добр., Очак. розмир, 1965, 395).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розправляюся | розправляємося |
2 особа | розправляєшся | розправляєтеся |
3 особа | розправляється | розправляються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розправлятимуся | розправлятимемося |
2 особа | розправлятимешся | розправлятиметеся |
3 особа | розправлятиметься | розправлятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розправлявся | розправлялися |
Жіночий рід | розправлялася | |
Середній рід | розправлялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розправляймося | |
2 особа | розправляйся | розправляйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розправляючись | |
Минулий час | розправлявшись |