розприндитися
РОЗПРИНДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. 1. Образитися, розсердитися на кого-небудь. [Явдоха:] Та він такий. Часом і геть-то розприндиться (Мирний, V, 1955, 155); [Марина:] Овва! - А ти чого розвередився та розприндився? Побоявся, що правда наверх вийде (Фр., IX, 1952, 392); - Ні, не брала я твого медальйона. Потім враз розприндилась: - Потрібний мені твій медальйон! (Панч, На калин. мості, 1965, 133).
2. Повестися зарозуміло, гордовито. Другі, задравши ніс, розприндившись ходили (Греб., І, 1957, 49); Не пройшло й місяця, як у чоловіка повнісінький капшук золота і срібла. Як тут не розприндитись і не зачванитись? (Стор., І, 1957, 53).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпринджуся | розприндимося |
2 особа | розприндишся | розприндитеся |
3 особа | розприндиться | розприндяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розприндився | розприндилися |
Жіночий рід | розприндилася | |
Середній рід | розприндилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розприндиндьмося | |
2 особа | розприндиндься | розприндиндьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розприндившись |