розрадуваний
РОЗРАДУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до розрадувати. Посеред усього того клекоту, як муха в окропі, звивався Юдка, розрадуваний, щасливий (Фр., II, 1950, 222); Тут, розговорившися й посумувавши з нею про чоловіка й дітей, я здоровшала серцем і очима, в якій би то не було порі, і вертала розрадувана й заспокоєна (Коб., II, 1956, 321).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розрадуваний | розрадувана | розрадуване | розрадувані |
Родовий | розрадуваного | розрадуваної | розрадуваного | розрадуваних |
Давальний | розрадуваному | розрадуваній | розрадуваному | розрадуваним |
Знахідний | розрадуваний, розрадуваного | розрадувану | розрадуване | розрадувані, розрадуваних |
Орудний | розрадуваним | розрадуваною | розрадуваним | розрадуваними |
Місцевий | на/у розрадуваному, розрадуванім | на/у розрадуваній | на/у розрадуваному, розрадуванім | на/у розрадуваних |