розревітися
РОЗРЕВІТИСЯ і РОЗРЕВТИСЯ, вуся, вешся, док., розм. 1. Почати ревіти, ревти. Жінки сховали обличчя в фартушки і придавлено ридають. А діти таки вголос розревілись (Ірчан, II, 1958, 34); - І що ви, дорога людино, вигадуєте? Не треба так, бо, їй-право, розревуся (Стельмах, І, 1962, 586).
2. перен. Розбурхатися, розбушуватися (про явища природи). Біда лише, що розревілась завірюха, дорогу замітала (Коб., І, 1956, 553).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розревуся | розревемося |
2 особа | розревешся | розреветеся |
3 особа | розреветься | розревуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розревівся | розревілися |
Жіночий рід | розревілася | |
Середній рід | розревілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розревімося | |
2 особа | розревися | розревіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розревівшись |