розривний
РОЗРИВНИЙ, а, е. 1. Який утворює вибух. Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Л. Укр., І, 1951, 115); // Який розривається після влучення в ціль. Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (Гончар, III, 1959, 140); Для зменшення витрат свинцю вчені мають на меті замінити свинцеві кульки маленькими розривними снарядами (Наука.., 7, 1967, 42).
2. спец. Признач. для розривання чого-небудь на частини. Смикнувши троса, Трофімов відкрив розривний клапан, і куля, знесилівши, лягла на землю (Наука.., 11, 1969, 52); Розривна машина; // При якому що-небудь розривається, руйнується. Породи.. руйнуються переважно від розривних напруг, що виникають.. під дією вибуху (Вісник АН, 1, 1973, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розривний | розривна | розривне | розривні |
Родовий | розривного | розривної | розривного | розривних |
Давальний | розривному | розривній | розривному | розривним |
Знахідний | розривний, розривного | розривну | розривне | розривні, розривних |
Орудний | розривним | розривною | розривним | розривними |
Місцевий | на/у розривному, розривнім | на/у розривній | на/у розривному, розривнім | на/у розривних |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розривний | розривна | розривне | розривні |
Родовий | розривного | розривної | розривного | розривних |
Давальний | розривному | розривній | розривному | розривним |
Знахідний | розривний, розривного | розривну | розривне | розривні, розривних |
Орудний | розривним | розривною | розривним | розривними |
Місцевий | на/у розривному, розривнім | на/у розривній | на/у розривному, розривнім | на/у розривних |