розслухати
РОЗСЛУХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Добре, ясно почути; розчути. Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Кв.-Осн., II, 1956, 196); Неясно горіло в нашій хаті світло - ніхто зразу не впізнав. Тільки ж розслухали мову, так усі в один голос і загомоніли: - Хома! Хома приїхав! (Вас., II, 1959, 480).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розслухаю | розслухаємо |
2 особа | розслухаєш | розслухаєте |
3 особа | розслухає | розслухають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розслухав | розслухали |
Жіночий рід | розслухала | |
Середній рід | розслухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розслухаймо | |
2 особа | розслухай | розслухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розслухавши |