розталь
РОЗТАЛЬ, рідко РОЗТАНЬ, і, ж. 1. Те саме, що відлига. - Ходжу по степу. Як тут розталь саме, вода пішла, а в мене чоботи драні (Тесл., З книги життя, 1949, 46); Весняна розтань заболотила шляхи (Кач., II, 1958, 499).
2. Розталий, талий сніг; розтала, тала вода. - Як ото лелеки поприлітають у березні, а ще лежить сніг. Стоять черідкою, повгрузали в розталь,- замерзнуть. Весна забарилася, а вони хіба знали? (Ю. Янов., І, 1954, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розталь | розталі |
Родовий | розталі | розталей |
Давальний | розталі | розталям |
Знахідний | розталь | розталі |
Орудний | розталлю | розталями |
Місцевий | на/у розталі | на/у розталях |
Кличний | розтале | розталі |