розчулення
РОЗЧУЛЕННЯ, я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності. Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності,.. ані крихти розчулення (Фр., VI, 1951, 276); Від розчулення їй навіть сльози були навернулися до очей (Збан., Переджнив'я, 1960, 247); Вона сміялася і плакала, бо не могла перебороти свого розчулення (Вільде, Повнол. діти, 1960, 95).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розчулення | розчулення |
Родовий | розчулення | розчулень |
Давальний | розчуленню | розчуленням |
Знахідний | розчулення | розчулення |
Орудний | розчуленням | розчуленнями |
Місцевий | на/у розчуленні | на/у розчуленнях |
Кличний | розчулення | розчулення |