розшитий
РОЗШИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розшити. Під пурпурним стягом, золотом розшитим, Йдем - до серця серце, до плеча плече (Бажан, Роки, 1957, 219); // у знач. прикм. Онопрій підганяв хлопців, сам поспішав, що аж сорочка прилипла до спини, а будочник, замірявши кроками розшите полотно, запевнив, що досить, бо скоро, мовляв, поїзд появиться (Іщук, Вербівчани, 1961, 268); На деяких садибах стояли розшиті стріхи хлівів,- сліди голоду двадцять першого року (Шиян, Баланда, 1957, 56).
2. у знач. прикм. Оздоблений вишивкою; вишитий. Поцілував [Оксен Олену] у щоку. Вона злякалася, тому що це робилося на очах усіх парубків і дівчат, затулила широким розшитим рукавом обличчя і вискочила в сіни (Тют., Вир, 1964, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розшитий | розшита | розшите | розшиті |
Родовий | розшитого | розшитої | розшитого | розшитих |
Давальний | розшитому | розшитій | розшитому | розшитим |
Знахідний | розшитий, розшитого | розшиту | розшите | розшиті, розшитих |
Орудний | розшитим | розшитою | розшитим | розшитими |
Місцевий | на/у розшитому, розшитім | на/у розшитій | на/у розшитому, розшитім | на/у розшитих |