розщіп
РОЗЩІП, щепу, ч. Розщеплене, розрізане місце (вздовж, по довжині чого-небудь). Йому піднесли розщеплений ціпок із застромленим у розщепі мідяком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розщіп | розщепи |
Родовий | розщепу | розщепів |
Давальний | розщепові, розщепу | розщепам |
Знахідний | розщіп | розщепи |
Орудний | розщепом | розщепами |
Місцевий | на/у розщепі | на/у розщепах |
Кличний | розщепе | розщепи |