рокувати
РОКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка, поет. Те саме, що прирікати 1. [Мартіан:] Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував (Л. Укр., III, 1952, 293); Я ще не знав тоді, що над його чолом, Неначе шуляк, смерть поблискує крилом І кігті випуска, рокуючи на муку... (Рильський, І, 1960, 263).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рокую | рокуємо |
2 особа | рокуєш | рокуєте |
3 особа | рокує | рокують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рокуватиму | рокуватимемо |
2 особа | рокуватимеш | рокуватимете |
3 особа | рокуватиме | рокуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рокував | рокували |
Жіночий рід | рокувала | |
Середній рід | рокувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рокуймо | |
2 особа | рокуй | рокуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | рокуючи | |
Минулий час | рокувавши |