рубцюватий
РУБЦЮВАТИЙ, а, е. 1. Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.). Довгополиха світила дванадцятилінійний каганець із фіолетовим рубцюватим абажуром (Ле, Історія радості, 1947, 54).
2. Вкритий рубцями (у 2 знач.). - Давай будемо дружити,- простягає рубцювату, чорну від заліза і мазуту, руку (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 525).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рубцюватий | рубцювата | рубцювате | рубцюваті |
Родовий | рубцюватого | рубцюватої | рубцюватого | рубцюватих |
Давальний | рубцюватому | рубцюватій | рубцюватому | рубцюватим |
Знахідний | рубцюватий, рубцюватого | рубцювату | рубцювате | рубцюваті, рубцюватих |
Орудний | рубцюватим | рубцюватою | рубцюватим | рубцюватими |
Місцевий | на/у рубцюватому, рубцюватім | на/у рубцюватій | на/у рубцюватому, рубцюватім | на/у рубцюватих |