рушій
РУШІЙ, я, ч. 1. Пристрій для надання руху певному транспортному засобу. Справді, як може злетіти в повітря літак, коли головного його рушія,- гвинта,- знято (Собко, Зор. крила, 1950, 129).
2. перен. Сила, яка спонукає до чого-небудь, сприяє росту, розвиткові чогось. Рушієм і мірою життя є добро, а не зло, дружба, а не зненависть і не поневолення (Довж., III, 1960, 32); // Людина, яка рухає що-небудь, сприяє розвиткові чогось. Визначальним у соціалістичному гуманізмі завжди був і є погляд на людину як на рушія історії, творця всіх духовних і матеріальних благ (Рад. літ-во, 4, 1964, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рушій | рушії |
Родовий | рушія | рушіїв |
Давальний | рушієві, рушію | рушіям |
Знахідний | рушій | рушії |
Орудний | рушієм | рушіями |
Місцевий | на/у рушії | на/у рушіях |
Кличний | рушію | рушії |