рівноправний
РІВНОПРАВНИЙ, а, е. 1. Який має однакові, рівні з ким-, чим-небудь права. Радянський Союз - це велика сім'я вільних і рівноправних народів (Рильський, III, 1956, 15); В соціалістичному суспільстві всі трудящі є рівноправними власниками засобів виробництва (Ком. Укр., 11, 1969, 46); [Ольга:] Ми станемо рівноправними громадянами, ми, тату, станемо людьми, ти розумієш?.. Ми нарівні зо всіма працюватимемо (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 58); // Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю. - Позаяк мова йде про союз із сусідами, ми не можемо не поставити перед собою питання: де гарантії, що союз наш буде справді рівноправним і справді вільним? (Гончар, II, 1959, 188); Однією з характерних рис сучасної робітничої сім'ї є рівноправне становище жінки (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 89).
2. перен. Який виконує таку саму роль або має таке саме значення; рівнозначний. [Мартіан:] Слухай, сину.. Чи ж найпочесніше у світі - лавр? Шановний дуб, оливна гілка миру, свячена пальма - чи ж не рівноправні вони славутнім лаврам? (Л. Укр., III, 1952, 290); Сполучник - службова частина мови, що виступає для поєднання рівноправних членів речення і окремих речень (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 334).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рівноправний | рівноправна | рівноправне | рівноправні |
Родовий | рівноправного | рівноправної | рівноправного | рівноправних |
Давальний | рівноправному | рівноправній | рівноправному | рівноправним |
Знахідний | рівноправний, рівноправного | рівноправну | рівноправне | рівноправні, рівноправних |
Орудний | рівноправним | рівноправною | рівноправним | рівноправними |
Місцевий | на/у рівноправному, рівноправнім | на/у рівноправній | на/у рівноправному, рівноправнім | на/у рівноправних |