салонний
САЛОННИЙ, а, е. Прикм. до салон 1, 2. Він не боявся остракізму з боку салонних дам (Гончар, Таврія, 1952, 382); - Прийшов чоловік, пустий, тупо зарозумілий панок, салонний лев, прийшов і зробив фурор! (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 353); Галль був надзвичайно популярний, але світські дилетанти та салонні дотепники неспроможні були оцінити матеріалістичну суть його робіт (Наука.., 12, 1965, 21); // Власт. салонові (у 1, 2 знач.); заведений у салоні, такий, як у салоні. Бальзак з серцем запустив п'ятірню в скуйовджену гриву волосся. - Ох, Єво, як обридли мені салонні розмови! (Рибак, Помилка.., 1956, 115); Салонні манери; // Розрахований на смаки салону (у 2 знач.). Салонна поезія; Салонна музика; // Вишуканий; підкреслено ґречний.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | салонний | салонна | салонне | салонні |
Родовий | салонного | салонної | салонного | салонних |
Давальний | салонному | салонній | салонному | салонним |
Знахідний | салонний, салонного | салонну | салонне | салонні, салонних |
Орудний | салонним | салонною | салонним | салонними |
Місцевий | на/у салонному, салоннім | на/у салонній | на/у салонному, салоннім | на/у салонних |