самоварник
САМОВАРНИК, а, ч. 1. Майстер, що виготовляє самовари.
2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни - умовна або жартівлива назва мінометників. - Давайте, «самоварники»! - гукнув поранений мінометникам навздогін. - За Парламентом їх [фашистів] збилося, як сарани (Гончар, III, 1959, 286).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самоварник | самоварники |
Родовий | самоварника | самоварників |
Давальний | самоварникові, самоварнику | самоварникам |
Знахідний | самоварника | самоварників |
Орудний | самоварником | самоварниками |
Місцевий | на/у самоварнику, самоварникові | на/у самоварниках |
Кличний | самоварнику | самоварники |