самогонний
САМОГОННИЙ, а, е. Прикм. до самогон. Задушливий, кислий запах самогонного перегару витає над сплячими (Тют., Вир, 1964, 135); Він п'в самогонний первак у Марусі (Перв., II, 1958, 351); // Признач. для виготовлення самогону. - Будемо робити обшук. - А то ж для чого? - Може, самогонний бак у соломі ховаєте, а може й самогон (Шиян, Баланда, 1957, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самогонний | самогонна | самогонне | самогонні |
Родовий | самогонного | самогонної | самогонного | самогонних |
Давальний | самогонному | самогонній | самогонному | самогонним |
Знахідний | самогонний, самогонного | самогонну | самогонне | самогонні, самогонних |
Орудний | самогонним | самогонною | самогонним | самогонними |
Місцевий | на/у самогонному, самогоннім | на/у самогонній | на/у самогонному, самогоннім | на/у самогонних |