самогонник
САМОГОННИК, а, ч., розм. Той, хто займається виготовленням самогону.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самогонник | самогонники |
Родовий | самогонника | самогонників |
Давальний | самогонникові, самогоннику | самогонникам |
Знахідний | самогонника | самогонників |
Орудний | самогонником | самогонниками |
Місцевий | на/у самогоннику, самогонникові | на/у самогонниках |
Кличний | самогоннику | самогонники |