самозвеличення
САМОЗВЕЛИЧЕННЯ, я, с. Звеличення себе, своїх достоїнств, заслуг. Виступаючи перед бійцями, він [замполіт] навчився підшукувати гарні звучні слова. Але не було в тих словах ні фальші, ні самозвеличення (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самозвеличення | самозвеличення |
Родовий | самозвеличення | самозвеличень |
Давальний | самозвеличенню | самозвеличенням |
Знахідний | самозвеличення | самозвеличення |
Орудний | самозвеличенням | самозвеличеннями |
Місцевий | на/у самозвеличенні | на/у самозвеличеннях |
Кличний | самозвеличення | самозвеличення |