самосильний
САМОСИЛЬНИЙ, а, е, рідко. Який діє, відбувається сам собою, без впливу ззовні. Звідусіль - з Правобережжя, Лівобережжя, навіть Слобожанщини - надходили численні повідомлення про самосильну розбудову культурного українського побуту (Смолич, Мир.., 1958, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самосильний | самосильна | самосильне | самосильні |
Родовий | самосильного | самосильної | самосильного | самосильних |
Давальний | самосильному | самосильній | самосильному | самосильним |
Знахідний | самосильний, самосильного | самосильну | самосильне | самосильні, самосильних |
Орудний | самосильним | самосильною | самосильним | самосильними |
Місцевий | на/у самосильному, самосильнім | на/у самосильній | на/у самосильному, самосильнім | на/у самосильних |