самостріл
САМОСТРІЛ1, а, ч. 1. Старовинна зброя - лук з прикладом і спусковим механізмом для метання стріл і каміння. Здалека вже чула [бабуся] гук гармат і свист самострілів (Кобр., Вибр., 1954, 183); // Дитяча іграшка у вигляді такої зброї. Діти пані Баличиної вигадали чудову гру: вони засіли на дубі, в глибині саду, і відстрелювалися з іграшкових самострілів від інших дітей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 104).
2. Пристрій особливої будови, за допомогою якого полюють на звірів. - А ще як полюють на вовків? - спитав хлопець. - Завтра побачиш. Будемо ставити самостріли (Багмут, Щасл. день.., 1959, 170).
САМОСТРІЛ2, а, ч. Солдат, що навмисне поранив себе. Не поранений, а самостріл він. Перепанікував, розгубився і бахнув сам себе десь у кущах в руку (Гончар, Людина.., 1960, 160).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самостріл | самостріли |
Родовий | самостріла | самострілів |
Давальний | самострілові, самострілу | самострілам |
Знахідний | самостріл, самостріла | самостріли, самострілів |
Орудний | самострілом | самострілами |
Місцевий | на/у самострілі | на/у самострілах |
Кличний | самостріле | самостріли |