самосів
САМОСІВ, у, ч., бот., с. г. 1. Природний посів рослин насінням, що осипається. Вся надія в людей лише на падалицю, тобто на хліб, який восени зійшов по стерні від самосіву (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 78).
2. у знач. присл. самосівом. Унаслідок природного висівання. Найцінніша пасовищна трава - тонконіг лучний, через 3 - 4 роки з'являється самосівом (Колг. Укр., 10, 1960, 30).
3. Рослина, що виросла внаслідок такого висівання. Дубки, вирощені в розсаднику, міцно вкорінюються і, навпаки, дво-, трирічний самосів дуба можна легко вирвати руками (Колг. Укр., 1, 1957, 39); На грядках з'явився досить густий самосів берези, осики і сосни (Колг. Укр., 11, 1961, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самосів | самосіви |
Родовий | самосіву | самосівів |
Давальний | самосівові, самосіву | самосівам |
Знахідний | самосів | самосіви |
Орудний | самосівом | самосівами |
Місцевий | на/у самосіві | на/у самосівах |
Кличний | самосіве | самосіви |