самосійний
САМОСІЙНИЙ, а, е. 1. бот., с. г. Який виріс із насіння, що саме висіялося. Сходять квітки самосійні по сіножатях (Коцюб., II, 1955, 314); - Конюшина? Не вимерзла?.. Хто її тут посіяв? - дивувався бригадир.- Не знаю, мабуть, самосійна (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 45).
2. перен., рідко. Те саме, що самородний 2. О, добре пам'ятає він єхидний, Глузливий сміх, немов проклятий сон: Чудово! Від верстата винахідник! Кулібін! Самосійний Едісон! (Рильський, II, 1960, 78).
3. у сполуч. із сл. дитина, син, дочка, перен., заст. Позашлюбний. [Подорожня:] Ага, ага! Знаю, чула. Він, бачите, не рідним, а самосійним синком був, від пана і ключниці (Стар., Вибр., 1959, 304); Невеселої мати співає: дівчина вкинула до колодязя дитину і просить природу, щоб не йшов дощ і вода не затопила дитя... - А нащо ж, мамо, вона його вкинула? - Самосійний, діти, був (Кос., Новели, 1962, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самосійний | самосійна | самосійне | самосійні |
Родовий | самосійного | самосійної | самосійного | самосійних |
Давальний | самосійному | самосійній | самосійному | самосійним |
Знахідний | самосійний, самосійного | самосійну | самосійне | самосійні, самосійних |
Орудний | самосійним | самосійною | самосійним | самосійними |
Місцевий | на/у самосійному, самосійнім | на/у самосійній | на/у самосійному, самосійнім | на/у самосійних |